Серед чудотворних ікон Афона особливо прославлена Іверська ікона Божої Матері. Через невимовну любов до людей Божа Матір благословила святого апостола і євангеліста Луку написати Її зображення ще в дні свого життя. Переказ приписує кисті святого апостола Луки від трьох до сімдесяти ікон Божої Матері, у тому числі Іверську.

Історія цього образу простежується з IX століття — часу іконоборчих гонінь у Візантії, коли за наказом імператора шанувальників святих образів катували, вбивали, а самі ікони всюди ретельно розшукували, викидали з храмів і будинків, рубали на шматки, спалювали. Щоб зберегти святині від наруги та знищення, благочестиві люди ховали їх, опускали у води річок, морів, вручаючи їхню долю волі Божій.

Так сталося і з Іверським образом. За царювання імператора-іконоборця Феофіла (829–842) неподалік міста Нікеї жила благочестива вдова з сином. У її будинку зберігалася давня ікона Божої Матері. Іконоборці, що знищували святині, прийшли до будинку цієї християнки. Один із воїнів ударив списом по образу Богородиці. Удар припав на зображення правої ланити Пречистої, і з рани виступила кров. Воїни злякалися. Вдова на колінах почала благати воїнів помилувати ікону і почекати до світанку, поки вона не зможе зібрати гроші на викуп. Воїни погодилися, назвали величезну суму і не торкнулися ікони, бувши збентежені кров’ю, що виступила на ній.

Бажаючи врятувати чудотворну ікону від наруги, після старанної молитви до Богоматері вдова опустила ікону в море. На велику її радість, вона рушила морем на захід. Подальша доля вдови невідома. Син її благополучно дістався Афона і прийняв там постриг. Від нього і дізналися ченці Святої Гори про історію стародавньої ікони Богоматері та отримали її опис.

Чудесне явлення на Афоні

Пройшло багато років, але розповідь про ікону продовжувала жити серед афонських ченців. Під час ігуменства святого Євфимія іверські ченці були вражені дивним і страшним баченням: у вівторок Світлої седмиці, 27 квітня 999 року, на морі перед обителью ченці побачили вогняний стовп, який вершиною здіймався в небеса. Підпливши на човні, вони побачили ікону, що стояла вертикально, ніби невидимою силою підтримувана, і розрізнили в ній риси Пресвятої Діви, що любовно схилилася до Богонемовляти. Але всі спроби знайти Святиню були марні: образ вислизав від людських рук.

Вогняне блискання над Афоном тривало кілька днів і ночей поспіль. Після старанної молитви Пресвята Богородиця явилася уві сні ченцю Іверського монастиря Гавриїлу і сказала: «Я маю бажання дати вам Мою ікону на допомогу та покрив. Увійди в море і прийди хвилями з вірою, тоді всі пізнають Мою любов і благовоління до вашої обителі». Старець оголосив настоятелю про видіння, випросивши благословення, ступив на хвилю; на здивування присутніх, легко пішов нею — ікона Сама кинулася йому назустріч.

Іноки поставили Святиню на почесне місце, у влаштованій для неї на березі каплиці, і три доби звершували перед нею молитви. Потім ікону перенесли до соборного храму обителі, а на березі, на місці, де була ікона, відкрилося джерело чистої солодкої води.

Портаїтісса — Вратарка

На другий день ікону не знайшли на тому місці: вранці виявили, що вона перемістилася на браму обителі. Ікону повернули до храму — наступного дня все повторилося. Нарешті Божа Мати знову з’явилася Гавриїлу і сказала: «Скажи ченцям, щоб Мене більше не спокушали. Не для того прибула Я, щоб ви Мене охороняли, але щоб Я охороняла вас, і не тільки в цьому житті, а й у майбутньому. Нехай уповають на милосердя Сина Мого всі, хто перебуває в доброчесному житті і страху Божому. Доки Моя ікона буде в обителі вашій, доти благодать і милість Сина Мого до вас не збідніє».

Іноки збудували надбрамну церкву на честь Богоматері, Хранительки обителі, в якій чудотворна ікона перебуває й донині. Чудову ікону назвали Портаїтіссою, що в перекладі з грецької означає «Вратарка», а на ім’я — Іверською, від монастиря, що прихистив її. Історія Іверського монастиря зберегла безліч випадків чудесної допомоги Божої Матері: порятунок обителі від варварів, чудесне поповнення запасів пшениці, борошна та оливи, зцілення хворих та багато інших незліченних чудес.

Заснування обителі в Одесі

19 травня 1998 року відбулося засідання Священного Синоду Української Православної Церкви, яке очолив Блаженніший Володимир, Митрополит Київський та всієї України. На засіданні ухвалили благословити відкриття нової обителі на честь Іверського образу Божої Матері у місті Одесі.

Але молитовна лампада спалахнула в монастирі раніше. Перша служба, яку очолив намісник ігумен Веніамін, відбулася на Великдень у квітні 1998 року. Друга служба була здійснена третього дня після Великодня на честь приходу Іверського образу на Афон у 999 році. Сама Богородиця освятила початок молитовного життя в обителі, і розпочалися будівельні роботи.

23 жовтня 1998 року було зведено перший купол. Це була дуже трепетна подія: парафіян дуже мало, братії разом із робітниками — 11 людей, а тут — підйом купола! Без чудес і допомоги Самої Богородиці, звичайно ж, не обійшлося. У зовсім ясний сонячний день люди бачили величезну веселку над монастирем, а коли був піднятий купол, прямо над ним з’явилася біла кругла хмара, на якій, ми свято віримо, незримо стояла сама Пречиста Діва, яка освятила Своєю присутністю народження нашої обителі.

26 жовтня 1998 року, у день 350-річчя привезення точного списку Іверської ікони Божої Матері до міста Москви в 1648 році зі Святої Гори Афон, у Свято-Іверському Одеському чоловічому монастирі відбулася святкова Божественна Літургія, яку очолив Високопреосвященний Владика. Цього пам’ятного дня Владика здійснив освячення престолу в обителі. Тоді ж Настоятель монастиря, Митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел, пожертвував у дар молодій обителі церковне начиння та ікони.

Ікона з Афона для Одеси

На початку весни 1999 року, напередодні 1000-річчя від дня прибуття чудотворного образу на Святу Гору Афон, з благословення Владики Агафангела, Митрополита Одеського та Ізмаїльського, намісник Свято-Іверського Одеського монастиря архімандрит Веніамін відправляється на Афон за списком давнього чудотворного образу.

У Білозерській келії афонський старець Арсеній прийняв замовлення на написання ікони. Образ писався з молитвою та постом, за всіма канонами іконописання. Робота іконописців супроводжувалася небувалими спокусами. Тричі міняли дошку, двічі перекладали золото, і лише з початком Великого Посту, у безперестанній молитві, написання ікони закінчили. «Мабуть, велика буде користь від цього образу», — сказав старець, пояснюючи братії, яка терпіла спокуси.

І та ікона, новонаписана, не відрізняється ні в чому від першої: ні довжиною, ні шириною. Тільки образ Богоматері трохи відрізняється тим, що очі Пресвятої Богородиці великі і грізні: Цариця Небесна бачиться суворою і скорботною Матір’ю грізного Судді, тоді як на списку вони сповнені доброти, що проникає до глибини душі, сповнені скорботи за весь світ.

Ікона Божої Матері, яка називається Іверська, зараз перебуває на Афоні, в монастирі Іверон. Чотирикутний у плані монастир обнесений високими стінами, розташований на березі пристані. При вході в обитель, на лівій стороні, знаходиться невелика придверна каплиця з чудотворною іконою. Ікона Богоматері прикрашена срібною ризою, усипаною дорогоцінним камінням, золотими завісами, хрестами, монетами різних епох. Паломник, що постає перед святим образом, мимоволі вбачає у всьому цьому багатому оздобленні вдячне живе почуття християн багатьох поколінь до духовної допомоги Божої Матері.

Понад тисячу років Божа Матір через Свій Іверський образ охороняє не тільки Іверську обитель, а й увесь світ. Численні списки з цієї ікони розійшлися по всьому світу, і багато хто з них прославився чудотворіннями.

Каплиця та Іверське джерело

Поки на Святій Горі писалася ікона, у монастирі йшло будівництво каплиці. Почалося з облаштування садка, в центрі якого до літа 2000 року з’явилася маленька дерев’яна, ніби казкова, капличка. Спирається каплиця на чотири камені, спеціально привезені зі Святої Гори Афон. Навколо неї посаджені молоді дерева; у теплу пору року вона прикрашена чудовими квітами.

Наприкінці весни 1999 року в обителі було відкрито свердловину чудової води, яка за своїм хімічним складом не має аналогів у всій Одеській області. Так з’явилося на світ чудове Іверське джерело гарної питної води.

26 липня 2000 року каплиця прийняла Іверську ікону, як Саму Матір Божу. Божою милістю список Іверської ікони Божої Матері, що прибув зі Святої Гори до міста Одеси, здобув велику повагу і шанування народу Божого.

Іверська ікона Божої Матері є духовним центром обителі. Православний люд стікається сюди на молитву до Божої Матері, приносячи їй свої скорботи, смутки, хвороби, прикрості, радості, подяку за допомогу. І, за невимовною благодаттю Найсвятішої Діви Марії, отримує в молитвах втіху та зцілення духовне і тілесне.

Будівництво та звернення

В обителі розпочали будівництво нового храму на честь святого преподобного Серафима Саровського. За Божою милістю перед Великоднем 2003 року було закладено фундамент та освячено Високопреосвященним Агафангелом, Митрополитом Одеським та Ізмаїльським.

6 березня 2004 року управління та будівництво обителі було доручено новому наміснику ігумену, а нині архієпископу Южненському Діодору. Для продовження будівельних робіт, особливо відновлення обителі, потрібна величезна кількість будматеріалів та коштів. Звертаємось до Вас із проханням взяти участь у зборі пожертв на будівництво обителі. Жертвуючи на богоугодну справу, випросимо у Господа прощення своїх гріхів.

Рятуйтеся у Господі і живіть у любові та духовній радості. Просимо ваших святих молитов.